Відпустка після Махна почалась традиціно в Одесі. Там я сподівалась погріти свою дупцю під останніми променями сонця, проте вийшло трохи інакше - відправила сестру в перший клас, брата в одинадцятий, забрала диплом, по-справжньому злякалась за друзів, відсвядкувала з Вітєю, батьками та бабусями шостий день народження сестри. Після маминого годування ми втікли до Львова на вихідні. А там промерзлись, промокли під львівськими дощами, перебираючись з однієї кав"ярні в іншу - повернулись все ж таки до дому.

За тиждень нас знов чекав Львів. Тільки вже з гарною погодою, купою книжок, неймовірною кількістю людей, літературними заходами та самим незабутнім концертом. Прокидатись в готельних номерах під перші промені сонця, цілуватись, грітись під ковдрами, міцно обіймати, щиро відчувати людину зсередини, снідати і гуляти. Ми купували книжки для мами, обговорювали всякі дурниці, підмерзали на вечірніх вулицях, а Львів як завжди був рідний і навіть трохи романтичний. Форум був виснажливий, хоч я й відвідала далеко не всі акції, які планувала, проте зустрілася з купою знайомих і друзів, ніч поезії ми відверто провели в готельному номері обговорюючі дуже важливі для нас питання. Найкращим був концерт "Собак в космосі", я не пам"ятаю, щоб мене ще десь так ковбасило, а на ранок так боліли м"язи, проте найбільше, все ж таки, болить спина від неймовірної кількості книжок, які я дивним чином на собі протягала в останній день.

Моя грєлачка поїхав в тур до інших країн, а ранки стають все більш сумними. На вихідні напевно поїду додому, кажуть там справжній оксамитовий сезон, дуже тепло і навіть в морі купатися можна. І залишиться чекати лише тиждень...
А ще я ненавиджу мобільних операторів, слабкі батареї в мобільних телефонах та ці київські осінні ранки, в яких немає присмаку кави, проте є присмак прохолодного повітря...